"Труд избавляет нас от трех великих зол: скуки, порока, нужды"

Вольтер

Казак Мамай

Степ ковил свою кладе Коню пiд копита. Їде козак з Запорогiв Понад шляхом битим. На сідельці примостивсь I на кобзі грає. Може, грає, може, й так, Струни ледь торкає. Щось мугиче собі в вус, А що, й сам не знає. Нашорошив вуха кінь, Оком позирає. Тихо зойкнула струна I пішла луною. Впала в очі пелена, Та й вийшла сльозою По щоці - та в сивий вус, Козак схаменувся, Вдарив струни ,гаркнув : "Ньо-о!",- Аж кінь стрепенувся. Смикнув вуса, роздививсь I вшкварив "Шинкарку", Он, долиною село, Отже ж, буде й чарка. Ігор Івченко